Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2014 року Справа № 911/3538/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівЄвсікова О.О. Кролевець О.А. (доповідач у справі) Попікової О.В.розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергобанк"на рішення господарського суду Київської області від 27.09.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2014р. у справі № 911/3538/13 господарського суду Київської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Артпласт Інвест"до1. Публічного акціонерного товариства "Енергобанк", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Артпласт Плюс"провизнання договорів недійсними та стягнення 6 350,00 грн.за участю представників:

позивача: Коваленко В.В.

відповідача-1: Колянчук А.І.

відповідача-2: не з'явився

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Артпласт Інвест" (далі - ТОВ "Артпласт Інвест") звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" (далі - ПАТ "Енергобанк") та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артпласт Плюс" (далі - ТОВ "Артпласт Плюс") про визнання недійсними укладених між позивачем та ПАТ "Енергобанк": договору іпотеки від 14.12.2010 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за № 2915; договору застави від 14.12.2010 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за № 2912; договору поруки № 5 від 01.11.2010 р., укладеного в забезпечення виконання зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії № 712-89 від 18.12.2007 р.; а також про стягнення з ТОВ "Артпласт Плюс" 6 350,00 грн. витрат з відшкодування державного мита, сплаченого за нотаріальне посвідчення оскаржуваних договорів застави та іпотеки (в редакції заяви про уточнення позовних вимог).

Позовні вимоги обґрунтовані нормами ст. ст. 203, 215 ЦК України та посиланням на те, що при укладенні оскаржуваних договорів директором ТОВ "Артпласт Інвест" було перевищено надані йому повноваження.

Рішенням господарського суду Київської області від 27.09.2013 р. (суддя Горбасенко П.В.) позов задоволено частково, визнано недійсними укладені між ТОВ "Артпласт Інвест" та ПАТ "Енергобанк": договір іпотеки від 14.12.2010 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 2915; договір застави від 14.12.2010 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 2912; договір поруки № 5 від 01.11.2010 р., укладений в забезпечення виконання зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії № 712-89 від 18.12.2007 р.; в іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Задовольняючи позов у вказаній частині, місцевий господарський суд виходив з доведеності заявлених ТОВ "Артпласт Інвест" вимог та обґрунтованістю застосування до спірних правовідносин положень чинного законодавства, зазначених позивачем в якості нормативного обґрунтування позову. В позові про стягнення з ТОВ "Артпласт Плюс" 6 350,00 грн. витрат з відшкодування державного мита, сплаченого за нотаріальне посвідчення оскаржуваних договорів застави та іпотеки, суд відмовив з огляду на недоведення позивачем факту понесення ним даних витрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2014 р. (судді Ткаченко Б.О., Дідиченко М.А., Синиця О.Ф.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ПАТ "Енергобанк" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 27.09.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2014 р. як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач-2 не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.12.2007 р. між ПАТ "Енергобанк" та ТОВ "Артпласт Плюс" було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 712-89 (далі - Кредитний договір).

В забезпечення виконання ТОВ "Артпласт Плюс" зобов'язань за Кредитним договором 01.11.2010 р. між ПАТ "Енергобанк" та ТОВ "Артпласт Інвест" як поручителем було укладено договір поруки № 5 (далі - Договір поруки).

Крім того, 14.12.2010 р. між ПАТ "Енергобанк" як іпотекодержателем та ТОВ "Артпласт Інвест" як іпотекодавцем було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 2915 (надалі - "Договір іпотеки").

Договір іпотеки забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з:

- договору про надання споживчого кредиту № 20836 від 05.08.2008 р., з усіма змінами та доповненнями до нього, укладеного між ПАТ "Енергобанк" та ТОВ "Артпласт Плюс", відповідно до якого ПАТ "Енергобанк" відкриває ТОВ "Артпласт Плюс" відкличну відновлювальну мультивалютну кредитну лінію з лімітом кредитування в еквіваленті 1 764 052,00 доларів США;

- договору про надання кредиту № 808-41 від 05.08.2008 р., з усіма змінами та доповненнями до нього, укладеного між ПАТ "Енергобанк" та ТОВ "Артпласт Плюс", відповідно до якого ПАТ "Енергобанк" відкриває ТОВ "Артпласт Плюс" відкличну відновлювальну мультивалютну кредитну лінію з лімітом кредитування в еквіваленті 216 099,00 доларів США;

- договору про відкриття кредитної лінії № 712-89 від 18.12.2007 р., з усіма змінами та доповненнями до нього, укладеного між ПАТ "Енергобанк" та ТОВ "Артпласт Плюс", відповідно до якого ПАТ "Енергобанк" відкриває ТОВ "Артпласт Плюс" відкличну невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію з лімітом кредитування 4 869 999,74 доларів США та 294 536,00 грн.

Предметом іпотеки за Договором є будівлі та споруди Корпусу № 4, що знаходиться за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, Новопетрівська сільська рада, промисловий майданчик "Карат", буд. 2.

При укладенні Договору іпотеки сторони оцінили предмет іпотеки в 55 000 000,00 грн. (п. 1.3 Договору іпотеки).

Також судами встановлено, що 14.12.2010 р. між ПАТ "Енергобанк" як заставодержателем та ТОВ "Артпласт Інвест" як заставодавцем було укладено договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, який зареєстрований в реєстрі за № 2912 (далі - Договір застави). Договір застави було укладено в забезпечення виконання ТОВ "Артпласт Плюс" зобов'язань за тими ж кредитними договорами, що і Договір іпотеки.

В забезпечення виконання зобов'язань за зазначеними вище договорами заставодавець передав заставодержателю на умовах, передбачених договором, у заставу обладнання відповідно до додатку № 1 до Договору застави, яке за домовленістю сторін було оцінено в 25 000 000,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішеннями загальних зборів учасників ТОВ "Артпласт Інвест", оформленими протоколом № 15 від 28.10.2010 р., протоколом № 16 від 13.12.2010 р. та протоколом № 17 від 13.12.2010 р., на яких був присутній учасник товариства ОСОБА_7 - власник 63,7% статутного капіталу товариства, було надано згоду на укладення оскаржуваних Договору поруки від 01.11.2010 р., Договору іпотеки від 14.12.2010 р. та Договору застави від 14.12.2010 р.

Оскаржувані договори іпотеки, застави та поруки від імені ТОВ "Артпласт Інвест" було підписано директором Краснюком В.Я.

При розгляді справи судами встановлено, що рішенням господарського суду Київської області від 11.07.2013 р. у справі № 911/2462/13 за позовом ОСОБА_9 до ТОВ "Артпласт Інвест" про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства позов задоволено, визнано недійсними, зокрема, рішення загальних зборів учасників ТОВ "Артпласт Інвест", оформлені протоколом № 15 від 28.10.2010 р., протоколом № 16 від 13.12.2010 р. та протоколом № 17 від 13.12.2010 р.

Місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний суд, визнав недійсними укладені між ПАТ "Енергобанк" та ТОВ "Артпласт Інвест" Договір поруки від 01.11.2010 р., Договір іпотеки від 14.12.2010 р. та Договір застави від 14.12.2010 р. з огляду на встановлений факт перевищення директором ТОВ "Артпласт Інвест" повноважень на укладення вказаних договорів, відсутності рішення вищого органу ТОВ "Артпласт Інвест", до виключної компетенції якого належить вирішення питання про укладення даних договорів.

Проте суд касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на наступне.

Правочином, згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 204 ЦК України встановлює, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Водночас приписами статті 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

За договором поруки, згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з положеннями ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Судами було з'ясовано, що оскаржувані договори іпотеки, застави та поруки від імені ТОВ "Артпласт Інвест" підписано директором Краснюком В.Я.

Частинами 2 та 3 статті 145 ЦК України встановлено, що у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства.

Відповідно до п. 8.3.1 Статуту ТОВ "Артпласт Інвест" виконавчим органом товариства є директор. Директор вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що входять до виключної компетенції загальних зборів учасників.

Згідно з ч. 2 ст. 98 ЦК України рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, статтею 6 Закону України "Про іпотеку" встановлено умови передачі майна в іпотеку. Так, згідно з ч. 1 вказаної статті у разі обмеження правомочності розпорядження нерухомим майном згодою його власника або уповноваженого органу державної влади чи органу місцевого самоврядування така ж згода необхідна для передачі цього майна в іпотеку.

Місцевий та апеляційний господарські суди, з огляду на встановлені рішенням господарського суду Київської області від 11.07.2013 р. у справі № 911/2462/13 обставини, дійшли висновку, що рішення загальних зборів учасників ТОВ "Артпласт Інвест", оформлені протоколом № 15 від 28.10.2010 р., протоколами № 16 та № 17 від 13.12.2010 р., були прийняті 63,7% голосів, тобто з порушенням приписів ч. 2 ст. 98 ЦК України. З огляду на дане, суди дійшли висновку про перевищення директором ТОВ "Артпласт Інвест" повноважень на укладення оскаржуваних договорів у зв'язку з відсутністю рішення вищого органу ТОВ "Артпласт Інвест", до виключної компетенції якого належить вирішення питання про укладення даних договорів.

Проте суди попередніх інстанцій не звернули увагу на ту обставину, що передача в майна в іпотеку або в заставу не передбачає позбавлення заставодавця (іпотекодавця) права власності на предмет застави або іпотеки в момент укладення договору.

Іпотекою, згідно з ст. 1 Закону України "Про іпотеку", є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 статті 37 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Апеляційний суд, залишаючи в силі рішення, послався на таке. Рішенням суду у справі № 911/2462/13 встановлено, що відповідно до змісту договорів та п. 5.1 статуту ТОВ "Артпласт Інвест", який затверджений протоколом зборів учасників ТОВ "Артпласт Інвест" № 11 від 30.07.2008 р., позивачем, в порушення ч. 2 ст. 98 ЦК України, було забезпечено виконання зобов'язань ТОВ "Артпласт Плюс" перед ПАТ "Енергобанк" майном на суму, що перевищує п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, оскільки рішення загальних зборів учасників ТОВ "Артпласт Інвест", оформлені протоколом № 15 від 28.10.2010 р., протоколом № 16 від 13.12.2010 р., протоколом № 17 від 13.12.2010 р., приймалися 63,7% голосів, а не більше 75% голосів, як то імперативно передбачено ч. 2 ст. 98 ЦК України.

Аналізуючи рішення у справі № 911/2462/13 як одну з фактичних і правових підстав позову в даній справі, колегія суддів відзначає, що таких обставин в цьому рішенні не встановлено, а позов у справі № 911/2462/13 задоволений з інших підстав.

Отже, вирішуючи спір у справі № 911/3538/13, судам слід було додатково встановити такі обставини з посиланням на відповідні докази.

Колегія суддів також звертає увагу, що судами попередніх інстанцій, всупереч вимогам ст. 43 ГПК України, при визначенні вартості майна ТОВ "Артпласт Інвест" взято до уваги лише визначений п. 5.1 статуту ТОВ "Артпласт Інвест" розмір статутного капіталу. Проте розмір статутного капіталу та вартість майна товариства не є тотожними поняттями ані в правовому, ані в економічному розумінні.

При цьому колегія суддів відзначає, що сам позивач ще у позовній заяві та інші учасники процесу в поданих документах звертали увагу суду на зазначене.

Проте суди попередніх інстанцій відповідних обставин не встановлювали зовсім, відповідних доказів не досліджували.

Вказане призвело до передчасних висновків. Адже лише після всебічного встановлення зазначених обставин можливо дійти достовірного висновку про наявність чи відсутність підстав для задоволення позову з урахуванням правил ст. 98 ЦК України, ст. 6 Закону України "Про іпотеку" та співвідношення зазначених у вказаних нормах правових категорій "розпорядження" та "відчуження".

Колегія суддів зазначає, що задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсними Договору поруки від 01.11.2010 р. та Договору застави від 14.12.2010 р., ані місцевий, ані апеляційний суд, в порушення вимог процесуального закону, не зазначили жодної підстави, передбаченої ст. 215 ЦК України, для визнання вказаних договорів недійсними.

Колегія суддів також звертає увагу, що судами, всупереч вимогам ст. 43 ГПК України, не досліджено в повній мірі положення статуту ТОВ "Артпласт Інвест", а саме розділу 8.3, яким визначено обсяг повноважень директора товариства.

За приписами ч. 3 ст. 92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

У даному випадку судами не було досліджено, чи ПАТ "Енергобанк" на момент укладення оскаржуваних договорів знало чи за всіма обставинами не могло не знати про обмеження повноважень директора позивача на підписання вказаних договорів.

Визнання недійсними рішенням господарського суду Київської області від 11.07.2013 р. у справі № 911/2462/13 рішень загальних зборів учасників ТОВ "Артпласт Інвест", оформлених протоколом № 15 від 28.10.2010 р., протоколом № 16 від 13.12.2010 р. та протоколом № 17 від 13.12.2010 р., з наведених у рішенні обґрунтувань у свою чергу не може бути єдиною підставою для визнання недійсними оскаржуваних договорів поруки, іпотеки та застави, підписаних директором ТОВ "Артпласт Інвест", без додаткового встановлення обставин, про які колегія зазначила вище.

Згідно з ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

З огляду на викладене, при розгляді даної справи суди мають з'ясовувати пов'язані з цим обставини.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку судами попередніх інстанцій не було з'ясовано питання щодо можливого схвалення позивачем як юридичною особою оскаржуваних правочинів відповідно до ст. 241 ЦК України за наявності підстав вважати їх вчиненими директором з перевищенням повноважень.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з ТОВ "Артпласт Плюс" 6 350,00 грн. витрат з відшкодування державного мита, сплаченого за нотаріальне посвідчення оскаржуваних договорів застави та іпотеки, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статей 33, 34, 43 ГПК України обставини справи підлягають встановленню на підставі належних та допустимих доказів, які оцінюються самостійно судом в їх сукупності.

Проте, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову у вказаній частині, суди попередніх інстанцій послались лише на недоведення позивачем факту понесення зазначених витрат, не взявши до уваги та не оцінивши всі матеріали справи в їх сукупності.

Відповідно ж до вимог, які ставляться до судового рішення, воно має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, чого у даному випадку судами дотримано не було.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі (п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 "Про судове рішення").

Пунктом 3 частини 1 статті 1119 ГПК України передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Наведене свідчить, що винесені судові акти підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір у відповідності з обставинами справи і вимогами закону.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" задовольнити.

Рішення господарського суду Київської області від 27.09.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2014 р. у справі № 911/3538/13 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Київської області в іншому складі суду.

Головуючий суддяО. Євсіков СуддіО. Кролевець О. Попікова